Майор Іван Петрович Котляревський, письменник, вчитель, засновник 5-го Полтавського козацького полку Малоросійського народного ополчення

image_pdfimage_print

Іван Петрович Котляревський

Іван Петрович Котляревський (1769-1838) — майор, громадський діяч, засновник 5-го Полтавського козацького полку Малоросійського народного ополчення, видатний письменник, поет, драматург. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною (малоросійською) розмовною мовою, і разом з п’єсами «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» започаткувала новий етап формування сучасної української літературної мови.

Іван Котляревський народився 9 вересня (29 серпня ст. ст.) 1769 року в родині дрібного дворянина, що служив канцеляристом у Полтавському магістраті. Тут, у Полтаві, серед мальовничої природи над Ворсклою, в обстановці, дуже близькій до сільської, і минули його дитячі та шкільні роки.

Із 1780 по 1789 вчився у духовній семінарії. В 1789—1793 працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Ще в семінарії римач-початківець писав вірші малоросійською (українською) мовою до сатиричного журналу «Полтавська муха».

Фортеця Ізмаіл. Сучасний виглядУ 1796—1808 Іван Петрович перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. В 1806—1807 Котляревський в званні капітана брав участь у Російсько-турецькій війні 1806—1812 років, був учасником боїв під Бендерами та облоги фортеці Ізмаїл. Проявив себе не тільки як хоробрий та відповідальний офіцер, але й як талановитий дипломат: саме йому належить заслуга у вдалому проведенні переговорів з буджацькими татарами, які добровільно перейшли у підданство Російського Імператора. За бойові заслуги нагороджений орденами та медалями, зокрема Орденом Святої Анни. У 1808 році вийшов у відставку.

Обер-офіцер і козак Полтавського ополченняПісля повернення до Полтави з 1810 працював наглядачем місцевого Будинку виховання дітей бідних дворян.

У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Котляревський, за дорученням Малоросійського генерал-губернатора Яківа Лобанова-Ростовського, у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині розпочав формівання 5-го Полтавського козачого полку Малоросійського народного ополчення.

Формування 5-го козачого полку Котляревським в м.Горошин (діарама, Полтавський краєзнавчий музей)

Місцеві селяни та козаки були рішуче налаштовані помститися Наполеонові за наругу над православними святинями, що чинили французькі війська на окупованих руських землях – тому самі просилися до віська. До того ж вони довіряли Івану Петровичу як порядній та чесній людині, справжньому російському офіцерові, учаснику бойових дій.

Про те, як йшли справи по формуванню полку Котляревський сповіщав генерал-губернатора у своїх листах:

“… люди, принятые мною, хороши, стариков нет и очень молодых мало, большею частью поступают в казаки с удовольствием, охотностию и без малейшего уныния; все с пиками, но много сабель есть из кос переделанных. Есть с ружьями и пистолетами, но сие оружие в посредственной исправности; лошади небольшие, но к службе годные; одеяние все новое, но надобно будет привесть в единообразие;…”

Дуб Котляревського в селі Горошине на Полтавщині. Фото Олександра Данильця

В Горошині у Котляревського одразу знайшлися помічники в особі відставного ротмістра поміщика Гудими-Левковича та колишніх армійських офіцерів Старицького, Родзянка, Устимовича, Булюбаша й Позена. Вони разом набирали в ополчення козаків, котрі після служби на Запорожжі, жили в навколишніх хуторах. Така підтримка дала змогу штабс-капітанові Котляревському сформувати й забезпечити полк всього за 17 днів. Цей успіх було відзначено бронзовою медаллю (до речі, такою самою медаллю було нагороджено й матір Миколи Васильовича Гоголя – Марію Гоголь-Яновську, яка пожертвувала багато фуражу, коней та реманенту на утримання та забезпечення Російської армії).

І після розгрому наполеонівської армії Котляревському не раз давалися відповідальні доручення воєнного характеру: він виїжджав з депешами у ставку Російської армії, що містилася в Дрездені, двічі їздив у Санкт-Петербург (1813р.) та в Кременчук (1818p.).

Російський Імператор Олександр ПавловичУ 1817 році Полтаву відвідав Імператор Олександр І. Серед оглянутих Царем закладів був і Будинок виховання дітей бідних дворян, який очолював І.П.Котляревський. За сумлінну службу Івана Петровича було премійовано діамантовим перснем та щорічним пенсіоном у 500 карбованців (крім одержуваного жалування). Розповідали, що Імператор, звертаючись до Котляревського особисто, хотів дати йому чин колезького асесора, але той як офіцер зауважив, що не може прийняти цивільну чиновне звання, яке розлучить його з воєнним мундиром. Олександр І прихильно усміхнувся і наказав присвоїти штабс-капітанові Котляревському звання майора.

В 1817 -1821 роках Іван Петрович Котляревський — директор Полтавського вільного театру, голова Вільного товариства любителів російської словесності. У 1827—1835 — попечитель богоугодних закладів.

Генерал-губернатор Микола Григорович Рєпнін-Волконський. Портрет роботи Т.Г.ШевченкаІ.П.Котляревський вів майнові справи останнього українського гетьмана Андрія Кириловича Розумовського, був у дружніх стосунках з полтавським гененерал-губернатором Малоросії М.Г.Рєпніним-Волконським, а також відомим меценатом, міністром внутрішніх справ графом В.П.Кочубеєм, підтримував тісні зв’язки з рядом письменників, журналістів, науковців. Він дуже добре знав пам’ятки старовини, прекрасно розбирався в українському фольклорі та етнографії, багато допомагав вченим-історикам і етнографам — Б.Бантишу-Каменському (авторові кількатомної «Истории Малой России»), I.Срезневському, В.Пассекові.

Перше видання поеми «Енеїда». Санкт-Петербург, 1807 рікСеред найвідоміших літературних та музичних творів Котляревського – поема «Енеїда» (1798), п’єси «Москаль-чарівник» (1819) та «Наталка-Полтавка» (1819), «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», «Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року», кантата «Малороссийский губернский общий хор».

Тарас Шевченко. АвтопортретПро популярність творів Івана Петровича та його самого, як талановитої, відповідальної та й просто цікавої людини, яскраво свідчать рядки Тараса Шевченка, присвячені Котляревському:

Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

Роздавши все своє майно родичам, близьким та друзям –  10 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1838 року, на сімдесятому році життя, Іван Петрович Котляревський відійшов до Господа. На похорон зійшлися жителі всієї Полтави, виявляючи свою глибоку шану великому письменникові і добрій, простій, щирій людині. Згодом на могилі поета було споруджено пам’ятник у вигляді невисокої колони із позолоченим хрестом і написом: «Майор И. П. Котляревский, сочинитель «Энеиды на малорусском наречии».

Полтава. Пам'ятник І.П.Котляревському (скульптор Л.Позен). Поштова картка початку XX ст.В 1903 році в Полтаві було споруджено перший пам’ятник І.П.Котляревському (скульптор Л.Позен); у 1973 році — пам’ятник-погруддя в Києві (скульптор Г.Кальченко);  у 2010 році відкрито пам’ятник в місті Бендери (Придністров’я) на території військово-меморіальному комплексу “Бендерська фортеця”; памятнки Котляревському також встановлено в інших містах і селах, зокрема у Римі, Горошині, Тахтаулові, Чернівцях.

Свої поезії Івану Петровичу Котляревському присвятили Т.Шевченко (“На вічну пам’ять Котляревському”), М.Рильський (“Іванів гай”), В.Сосюра (“І.Котляревський”), С.Олійник (“Поважна причина”), М.Нагнибіда (“Вітання”), В.Коломієць (“Слово на вінок І.Котляревському”), Я.Шутько (“Слава Енеїди”) та ін. Життя І.Котляревського послугувало сюжетом для роману відомого українського письменника Бориса Левіна “Веселий мудрець”.

Видання поеми «Енеїда» з ілюстраціями Анатолія БазилевичаТвори Івана Петровича Котляревського багато разів виходили друком в Україні, Росії та багатьох зарубіжних країнах. За мотивами поеми Котляревського «Енеїда» створено мультфільм Н.Василенка «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 р. — «Енеїду» В. Дахна. За п’єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини у 1911, 1936 і 1978 роках, а за п’єсою «Москаль-чарівник» — стрічки 1909, 1911 і 1995 років. Про самого Івана Петровича знято фільм «Іван Котляревський» (1967, режисер О.Ігішев).

З 1952 року у Полтаві працює літературно-меморіальний музей Котляревського. У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є вулиці, названі на честь поета.

У 1969 році, проголошеному за рішенням ЮНЕСКО Роком Івана Котляревського, з нагоди 200-річного ювілею поета за акварельним ескізом Тараса Шевченка було відновлено меморіальний комплекс-садибу І.П.Котляревського. Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля. Могила поета, його садиба на Соборному майдані занесені до Державного реєстру пам’яток України.

У 1990 році було встановлено Премію в галузі драматургії і театрального мистецтва імені І.П.Котляревського, яка щорічно присуджується представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України. З 2007 року відбувається вручення Обласної премії імені І.П.Котляревського.

Літкратура

Северін М. Д. Військова служба І. П. Котляревського, стор. 74—82; Залашко А. Т. З архіву письменника, стор. 82—99.
Павловский И. Фр. Участие И. П. Котляревского в формировании малоросских казачьих полков в 1812 г.— Киев, старина, 1905, № 6, стор. 309—320.
П-ко Вл. И. П. Котляревский — ученик Екатеринославской семинарии.—Киев, старина, 1905, № 7—8, стор. 46—47.
Федосов Л. П. Традиції І. П. Котляревського та Г. Ф. Квітки-Основ’яненка в гуморі І. С. Нечуя-Левицького. — Науко­ві записки (Харківський пед. ін-т), т. ЗО, 1958, стор. 63—75.
Павлюк M. В. Іван Петрович Котляревський і українська мова.— Праці Одеського держ. ун-ту, т. 148. Серія фі-лол. наук, вип. 8, 1958, стор. 203—213.
Кулжинский И. Некоторые замечания касательно истории и характера малороссийской поэзии.— Украинский вестник, 1825, ч. 5, № 2, стор. 100—101; ч. 5, № 3, стор. 186—187.
Стеблин-Каминский С. Биография поэта Котляревского.— Северная пчела, 1839, № 146.
Пассек В. Котляревский и его «Энеида», издаваемая в Харькове.— Москвитянин, 1841, ч. 2, № 4, стор. 562—567.
Вергилиева «Энеида», на малороссийский язык переложенная И.Котляревским. Харьков, в университ. типографии, 1842, стор.
Сементовский Н. Биографические заметки о Котляревском.— Северная пчела, 1846, № 82—84.
Головацкий Я. Иван Котляревский.— Пчола, 1849, № 3. И. Г. Иван Петрович Котляревский.— ЖМНП, 1849, ч. 64, № 10, стор. 37—41,
H. М. Краткий исторический очерк украинской литературы.— Основа, 1862, № 3, стор. 53—57.
Стеблин-Каминский С. Воспоминания о И. П. Котляревском.— Полт. губ. ведомости, 1866, № 45—47.
Стеблин-Каминский Ст. Воспоминания об И. П. Котляревском. Из записок старожила. Полтава, 1869. 39 стор.
Стеблин-Каминский Ст. Воспоминания об И. П. Котляревском. Из записок старожила. Вид. 2-е. Полтава. 1871. 39 стор.
Українець [Драгоманов М.]. Література російська, великоруська, українська і галицька.— Правда, 1874, № 2. стор. 59—69.
Стеблин-Каминский Ст. Воспоминания об И.П.Котляревском (Из записок старожила). Полтава, 1883. 44 стор.
Горленко В. Из бумаг И.П.Котляревского.— Киев, Старина, 1883, № 5, стор. 146—154.
Катранов С. Иван Петрович Котляревский. Биографический очерк.— В кн.: Котляревский И. П. Полное собрание сочинений на малороссийском языке. К.— Одесса, 1890, стор. Ill—XXIX.
Чайченко В. [Грінченко Б.]. Іван Котляревський, український письменник. Життєписне оповідання. Львів, 1891. 38 стор.
Дашкевич Н. Вопрос о литературном источнике украинской оперы И. П. Котляревского «Москаль-чарівник».— Киев, старина, 1893, № 12, стор. 451—481.
На великі роковини в пам’ять Івана Котляревського. Видав Володимир Масляк. Перемишль, 1898. 56 стор.
Коваленко Грицько. Століття «Енеїди» Івана Котляревського.—ЛНВ, т. IV, 1898, кн. 10, стор. 1—10.
Франко Іван. Писання I. П. Котляревського в Галичині.— ЗНТШ, т. XXVI, 1898, кн. 6, стор. 1—14. [Див.: Фран­ко Іван. Твори. В 20 т. Т. XVI. Літературно-критичні статті. К, Держлітвидав України, 1955, стор. 298—310].
Дашкевич Н. Старейший список «Малороссийской Энеиды» И. П. Котляревского.— Чтения в истор. общ-ве Нестора летописца, кн. IV, 1901, вип. I, отд. II, стор. 33—42.
Сперанский М. Заметки к истории «Энеиды» И. П. Котляревского. Львів, изд. «Галицко-русской Матицы», 1902. 16 стор.
Грінченко Б. Оповідання про Івана Котляревського. СПб.. 1902. 32 стор.
Василенко Ник. К биографии И. П. Котляревского. — Киев, старина, 1902, № 4, стор. 1—5.
Отчет о сооружении памятника И. П. Котляревскому в г. Пол­таве. Полтава, изд. Полт. гор. управы, 1903. 33 стор.
Срезневский В. К биографии И. П. Котляревского.— Киев, старина, 1905, № 6, стор. 239—242.
Павловский И. Фр. К биографии И. П. Котляревского.— Киев, Старина, 1905, № 10, стор. 1—10; № 11—12, стор. 65—66.
Павловский И. Фр. Полтава в XIX столетии (Очерки по архивным данным, с рисунками).— Киев, старина, 1905, № 11 — 12, стор. 328—342.
Грінченко Б. Оповідання про Івана Котляревського. [К-], вид. М. Грінченко, [1912]. 32 стор.
Короленко В. Г. Собрание сочинений. В 10 т. Т. 8. М., Гослитиздат, 1955, стор. 373—378].
Житецький П. Г. «Енеїда» Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури XVIII століття. К-, 1919. 120 стор.
Бужинський М. Метрика І. П. Котляревського.— Україна, 1926, № 5, стор. 70.
Айзеншток І. І. Котляревський і українська література. X., 1927. 289 стор. (Наукові записки Науково-дослідн. ка­федри укр. культури, № 6).
Марковський М. Найдавніший список «Енеїди» І. П. Котляревського і деякі думки про генезу цього твору. К., Вид-во УАН, 1927. 182 стор. (Збірник істор.-філол. від., № 44).
Волинський П. К. І. П. Котляревський і російська література.—Наукові записки (Київський пед. ін-т), т. 7. Філол. серія, № 2, 1948, стор. 117—140.
Волинський П. К. До 150-річчя виходу в світ «Енеїди» І. П. Котляревського.— Рад. школа, 1948, № 6, стор. 6—11.
Сиваченко М. «Енеїда» І. Котляревського (До 150-річчя з часу опублікування).—Вітчизна, 1948, № 12, стор. 131—140.
Возник М. Півтора сторіччя епохальної книги. [Про «Енеїду»].— Рад. Львів, 1948, № 12, стор. 67—72.
Пільгук Іван. Народні мотиви творчості Котляревського.— Рад. література, 1938, № Ц, стор. 161 — 180.
Секарєва К. М. Рукописи І. П. Котляревського.— Рад. літературознавство, № 13, 1950, стор. 70—71.
Сенченко Іван. Живий Котляревський.— Літ. і мистецтво 1944, № 1.
Чаговець Всеволод. Великий співець України.— Рад. Україна, 1944, № 177.
Плющ П. П. Ідіоматичні вислови в «Енеїді» Котляревського (До питання про народну українську фразеологію в «Енеїді»).—Наукові записки (Ін-т мовознавства АН УРСР), т. И—III 1946, стор. 47—76.
Коваленко Леонід. Поет, новатор і патріот.—Вітчизна 1946 № 6, стор. 149—162.
Волинський П. К. І. П. Котляревський і російська література.—Рад. школа, 1946, № 6, стор. 41—47,
Волинський П. К. І. П. Котляревський. Життя і творчість. К-, Держлітвидав України, 1951. 175 стор
Дурилін С. М. М. С. Щепкін та І. П. Котляревський.— В кн.: Російсько-українське літературне єднання. 36. статей, вип. І. К, Держлітвидав України, 1953, стор. 77—110.
Галкін В. П. Літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського в Полтаві.— Літ. в школі, 1953, № 1, стор. 90—92.
Возняк М. Класик нової української літератури (До 115-х роковин з дня смерті І. П. Котляревського).— Жовтень, 1953, № 11, стор. 109—115.
Волинський П. К. Іван Котляревський. Життя і творчість. 2-е доповн. і переробл. вид. К-, Держлітвидав України, 1955, 204 стор.
Полтавський літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського. Путівник. Полтава, Обласне вид-во, 1956. 72 стор.
Кирилюк €. П. I. П. Котляревський і його значення в історії української літератури.— В кн.: Котляревський І. П. Твори. К, Держлітвидав України, 1957, стор. 3—41.
Радецька M. М. Котляревський і Гоголь.— Рад. літературознавство, 1959, № 2, стор. 62—72.
Коптилов В. В. Два переклади «Енеїди» І. П. Котляревського [І. Бражніна та К Худенського].— Рад. літературознавство, 1959, № 5, стор. 138—143.
Кирилюк Є. П. І. П. Котляревський і його значення в історії української літератури.—В кн.: Котляревський І. П. Твори. К., Держлітвидав України, 1960, стор. З—41.
Комаров M. Бібліографічний покажчик видань Котляревського, творів та писань про його.— На вічну пам’ять Котляревському. Літературний збірник. К, 1904, стор. 467—494.
Горецький О. М. Іван Котляревський. Бібліографія (1904—1928). Одеса, 1928. 18 стор. (Праці Одеської центр, наук. б-ки, т. II, вип. II).