Петро Іванович Прокопович (1775-1850). Видатний бджоляр-винахідник

image_pdfimage_print

Петро Іванович Прокопович (1775-1850). Видатний бджоляр-винахідник

Петро Іванович Прокопович (10 липня 1775, с. Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область — 3 квітня 1850, с. Пальчики, Бахмацький район, Чернігівська область) — видатний бджоляр, основоположник раціонального рамкового бджільництва, автор низки видатних винаходів, які мали велике значення для розвитку світового бджільництва.

Петро Прокопович народився в селі Митченки поблизу Батурина в сім’ї дворянина-священика козацького роду. Навчався у Києво-Могилянській Академії. Після навчання служив у Переяславському кінно-єгерському полку. З військової служби звільнився 1798 року в ранзі підпоручника.

Після відставки почав займатися бджільництвом на пасіці меншого брата Степана, і до 1808 року вже мав 580 вуликів. Вивчав біологію бджолиної сім’ї, вдосконалював методи бджільництва.

1814 року створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Рамка не створювала позарамкового простору, це зберігало комфортність зимівлі клубу бджіл. Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім’ю й активно впливати на хід її розвитку. Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в ті часи. Нині рамкою оперують мільйони пасічників у світі.

Ще один визначний винахід Прокоповича — дерев’яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

Усвідомлюючи важливість свого відкриття, Петро Прокопович створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників. Спершу школа містилася в рідному селі пасічника — Митченках Конотопського повіту Чернігівщини, а з 1830 року — на хуторі Пальчики, купленому спеціально для цієї мети. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. В 1843 році цю школу відвідав Т.Г.Шевченко.

У 1839 році мав майже 3 тисячі бджолосімей, які приносили господарю до 20 тис. карбованців щорічного прибутку. Згодом пасіка Прокоповича стала найбільшою в світі — вона нараховувала 10 000 бджолосімей.

Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства.

Пасіку Прокоповича відвідав навіть Імператор Миколай I, після чого було укладено угоду про постійні поставки меду до царського двору.

Дізнавшись, що залізниця Москва—Київ має пройти через його землі, Прокопович надіслав на ім’я Імператора прохання «задля збереження чистоти меду» змінити проект, обіцяючи оплатити всі додаткові витрати. Імператор задовольнив прохання винахідника і залізниця замість Глухова і Батурина була прокладена через Конотоп і Бахмач.

За своє життя Петро Прокопович надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Багато з його праць актуальні й сьогодні (наприклад, безмедикаментозний спосіб лікування гнильцю методом перегону бджіл у нове гніздо).

Нагороджений орденом Святого Володимира IV ст., а також золотими і срібними медалями Російської Імперії.

Петро Іванович Прокопович відійшов до Господа 3 квітня 1850 року. Похований у селі Пальчики (Бахмацький район Чернігівської області).

Іменем Прокоповича названо Український інститут бджільництва.