Володимир Михайлович Максимчук (1947-1994). Генерал-майор. Герой Російської Федерації

image_pdfimage_print

Володимир Михайлович Максимчук (1947-1994). Генерал-майор. Герой Російської Федерації

Володимир Михайлович Максимчук (8 червня 1947 село Демківці Любарського району Житомирської області України – 22 травня 1994) – генерал-майор внутрішньої служби, перший Герой Російської Федерації серед пожежників, удостоєних цієї нагороди в мирний час.

Народився в сім’ї селян, закінчив Львівське пожежно-технічне училище та Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР. У 1968 році вступив до комсомолу ВЛКСМ, член КПРС. Пройшов шлях від лейтенанта внутрішньої служби, начальника варти 2-й воєнізованої пожежної частини Управління пожежної охорони Москви до генерал-майора внутрішньої служби, першого заступника начальника Головного управління пожежної охорони (ГУПОіСПАСР) МВС СРСР. З травня 1968 по грудень 1980 року працював в московському гарнізоні пожежної охорони, з січня 1981 року по червень 1992 року – в Головному управлінні пожежної охорони МВС СРСР; в 1992-1994 рр. – начальник Управління пожежної охорони ГУВС Москви. Довгі роки був головою президії Російської Федерації пожежно-прикладного спорту.

Підполковник внутрішньої служби начальник оперативно-тактичного відділу ДУПО МВС СРСР Володимир Максимчук керував діями пожежників під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

У ніч на 23 травня 1986 року на ЧАЕС знову виникла небезпечна ситуація. Вогонь, що спалахнув підібрався до машинного залу, заповненого тоннами масла, і до трубопроводів, де був водень. Найменше зволікання могло призвести до зупинки насосів і виходу з режиму третього блоку ЧАЕС, що загрожувало страшною катастрофою. Наслідки її були б набагато серйозніше, ніж наслідки катастрофи 26 квітня. Оцінивши обстановку, Максимчук обрав єдино правильний в тій ситуації метод гасіння: пожежники входили в небезпечну зону ланками по п’ять чоловік, працювали там не більше 10 хвилин, а потім їх тут же замінювали бійці іншої ланки. Володимир Михайлович брав особисту участь в розвідці осередку ураження, потім майже 12 годин не виходив із зони пожежі і, вже віддаючи останні сили, зробив розрахунок пінної атаки, яка добила останні осередки вогню. Умілі дії Володимира Максимчука врятували людей (більше трьохсот чоловік), станцію і, як кажуть, півпланети. Запропонована ним тактика гасіння пожеж на атомних об’єктах раніше не мала аналогів і згодом стала надбанням світової спільноти пожежних. В ці драматичні години підполковник Максимчук отримав надвисоку дозу радіації – близько 700 рентген. З важкими променевими опіками ноги і дихальних шляхів його доставили в госпіталь МВС в Києві. Інформація про те, що трапилося була засекречена, а подвиг командира своєчасно оцінений не був …

Володимир Михайлович Максимчук помер 22 травня 1994 року в Москві. Смерть наступила в результаті променевої хвороби, отриманої при ліквідації пожежі на ЧАЕС. Похований 25 травня 1994 року в Митинському кладовищі поруч з Меморіалом пам’яті жертвам Чорнобиля.

У Центральному музеї МВС Росії, в Центральному музеї МНС Росії і Центрі пропаганди ГУ МНС Росії по місту Москві відкриті експозиції, присвячені Володимиру Максимчуку.

Ім’я Максимчука носить школа в селі Гізівщина Любарського району Житомирської області. Там же відкрита музейна експозиція, присвячена герою.