Святитель Афанасій (1597-1654), патріарх Царгородський, Харківський і Лубенський чудотворець

image_pdfimage_print

Святитель Афанасій (1597-1654), патріарх Царгородський, Харківський і Лубенський чудотворець

Патріарх Афанасій III (в миру Олексій Пателларий, в Росії відомий як святитель Афанасій Царгородський, Лубенський чудотворець або Афанасій Харківський — Константинопольський Патріарх (1634, 1635 і 1652 роки); учасник книжкової справи, розпочатої Московським Патріархом Никоном у 1653 році.

Святитель Афанасій походив зі знатного роду, пов’язаного з династією Палеологів. До 26 років юнак жив на Криті, який тоді був під владою венеціанців. Афанасій отримав прекрасну освіту в монастирі Аркадіу. У 1631 році він був висвячений у митрополита Фессалонікійського і користувався заступництвом свого земляка патріарха Кирила Лукаріса.

На початку 1634 року сформувалася принципова опозиція патріарху Кирилу Лукарісу. Для зміщення предстоятеля, незадоволеним митрополитам необхідно було висунути кандидата. Таким претендентом став митрополит Афанасій. У лютому 1634 року Афанасій був обраний і посаджений на патріарший престол, але вже через кілька днів він поступився престолом Кирилу Лукарісу, який повернувся із заслання.

У 1635 році святий Афанасій поїхав в Італію, жив в Анконі і Венеції. Святитель працював на Афоні у влаштованій ним самим келії, де згодом виник руський Андріївський скит, святинею якого була особиста ікона патріарха, яка називається «У скорботах і печалях Втіха».

Влітку 1652 року втретє святитель Афанасій зайняв престол на кілька днів. 8 жовтня 1652 року назавжди покинув Константинополь. 22 квітня 1653 року був прийнятий у Москві царем Олексієм Михайловичем. У Москві, на прохання патріарха Никона, святитель Афанасій написав «Чин архієрейського здійснення літургії на Сході», який ліг в основу московського виправленого друкованого «Чиновника архієрейського служіння».

У кінці грудня 1653 року святитель Афанасій виїхав з Москви в Молдавію, щоб прибути в Миколаївський монастир у Галаці. У лютому 1654 року святий Афанасій залишився в Мгарському монастирі біля Лубен, де 5 квітня преставився. Він був похований сидячи на троні під амвоном Преображенського храму монастиря ігуменом обителі.

1 лютого 1662 року, відбулося набуття нетлінних мощей святителя в присутності Газського митрополита Паїсія Лигаріда який, за його словами, бачив Афанасія в сонному видінні. Офіційне вшанування було прийнято в Руській Церкві наприкінці XIX століття.

У 1922 році собор, включаючи срібний трон святителя, був розграбований. У 1930-ті мощі святителя були перенесені в Харків. З 1947 року і понині нетлінні останки знаходяться у Свято-Благовіщенському соборі міста Харкова.