Джон Пол Джонс (1747-1792) – російський адмірал, запорізький козак, один із засновників ВМФ США

image_pdfimage_print

Джон Пол Джонс (1747-1792) – російський адмірал, запорізький козак, один із засновників ВМФ США
Джон Пол Джонс (англ. John Paul Jones), відомий також як Джон Джонс, Чорний корсар, Іван Іванович Поль (6 липня 1747, Шотландія — 18 липня 1792, Париж, Франція) — національний герой США, один із засновників американського військово-морського флоту, контр-адмірал Російського імператорського флоту , командувач вітрильної флотилії Чорного моря, почесний козак Війська Запорізького Низового. Брав активну участь у російсько-турецьких війнах за південноруські землі і Чорноморське узбережжя.

Джон Поль народився у Шотландії 1747 року. У 13 років юнгою пішов служити на судно, через п’ять років став старшим помічником капітана, а в 21 рік — капітаном.

У грудні 1775 року на борту корабля «Альфред» отримав чин першого лейтенанта Континентального флоту США, та підняв на ньому прапор Конгресу. Командував кораблями «Провіденс», «Альфред» та «Рейнджер» на яких провадив операції проти англійських торгових суден.

Ходив поблизу узбережжя Англії. За сприяння уряду Франції, отримав базу в Дуврі, озброював французькими гарматами захоплені британські судна та набирав у Франції команди. Під чорними вітрилами, уночі атакував британський військовий порт Уайтхевен, підпалив караван, узяв здобич (на суднах каравану мали везти платню британському експедиційному корпусу в Америці), та повернувся у Дувр. За цю операцію його прозвали Чорним Корсаром.

У серпні 1779 року Поль Джонс одержав офіційний чин капітана 1-го рангу, під його проводом було вже п’ятнадцять суден з’єднаної американсько-французької ескадри. У грудні того ж року ескадра атакувала британський військовий порт Ліверпуль.

У 1782 році Поль Джонс захопив британський корвет, що частину здобичі він віддавав Конгресу через американського посла в Парижі. Король Людовик XVI особисто вручив капітану золоту шпагу з алмазами й орден святого Луї. Англійський експедиційний корпус, не отримуючи підкріплення та постачання, тіснимий американськими повстанцями, пішов на мирну угоду, і в 1783 році Конгрес святкував перемогу.

Поль Джонс захопив загалом 56 британських торгових суден і до кінця Війни за незалежність дослужився до звання комодора, яке в Сполучених Штатах відповідало контр-адміралу в Європі.

1783 року Поль Джонс командував лінійним 74-гарматним кораблем «Америка». Цей корабель Конгрес вирішив передати Франції замість затонулого корабля «Ле Магніфік». Поль Джонс оселився у власному будинку в Парижі.

Російська Імператриця Катерина II звернула увагу на Чорного корсара під час підготовки Росії до чергової війни з Османською імперією. Російський посол при Людовикові XVI Іван Смолін (Симолін) одержав термінову вказівку запросити Джонса на російську імператорську військово-морську службу.

23 квітня 1788 року Пол Джонс приїхав у Санкт-Петербург. З рук Катерини ІІ він отримав патент на чин контр-адмірала за її власноручним підписом, але на ім’я Павла Джонеса (Pavel Dzhones). Під цим ім’ям він і прибув у Херсон, у травні 1788 року, в розпорядження Григорія Потьомкіна.

Пол Джонс брав участь у військових діях, під час російсько-турецької війни (1787—1792) разом з Чорноморською козацькою флотилією під командуванням Сидора Білого та Антона Головатого. Командував вітрильною ескадрою в Дніпровсько-Бузькому лимані.

Двічі відвідував козацький табір. Близько познайомився з кошовим Сидором Білим та старшиною. Пола Джонса нарекли Павлом та урочисто прийняли у запорожці. Йому подарували козацьку шапку, червоний кунтуш і шаровари, чоботи, пояс з пістолетами, люльку і дорогу турецьку шаблю. Джонс охоче одягав козацьке вбрання та смалив козацьку люльку. У козацькому вбранні адмірал воював на своєму 24-гарматному флагманському кораблі «Володимир».

За чисельні перемоги над турками Пол Джонс був нагороджений російським орденом Святої Анни.

Після російсько-турецької війни адмірал Джонс знову оселився в Франції. В Единбурзі вийшли мемуари адмірала, які послужили Фенімору Куперу й Олександру Дюма матеріалом для написання пригодницьких романів.

18 липня 1792 року Пол Джонс помер у Парижі. 1905 року тіло видатного флотоводця переправили до США і з найвищими почестями перепоховали на території військово-морської академії в присутності президента Теодора Рузвельта.